• Ваш список
    “Список сравнения” пуст
(066) 058 98 78
  (067) 327 51 27
  (044) 235 65 01
Льва Толстого,6 оф.206
Пн–Сб 10:00–18:00

Соревнования Smart Cube Open-2017

МОЗГус подготовил отчет о соревнованиях Smart Cube Open 2017 в достаточно необычном формате. Мы пока не публикуем результаты. Вместо этого мы решили взять интервью у посетителей и участников случайным образом. Задаём им разные вопросы, слушаем различные точки зрения.

Из этих диалогов можно будет понять, как выглядит лицо современного украинского спидкубинга. Надеемся, вам будет интересно.

Ну и несколько слов о месте проведения.

Символично, что соревнования проводятся  в центре Леонаодо Холл по ул. Б. Хмельницкого 17/52, 2-й этаж. Сам Леонардо да Винчи тоже любил головоломки  игры разума, и сейчас бы активно собирал кубик Рубика и, возможно, даже предложил бы свою модификацию.

Но это лирика, а теперь поехали!

Максим Дебелий, Іван Пєсков

Максим: Ми вже вдруге приїхали на змагання. Я з Калиновки, васильківський район.
Іван: Я з Білої Церкви, київська область.
МОЗГус: Чому їхали так далеко?
Максим: Приїхав, бо подобається збирати кубики. Вони мені подобаються у зібранному вигляді. Я перфекціоніст ;)
Іван: Мені також.
МОЗГус: Як ви почали займатися швидкубінгом?
Максим: Як почали… Історія моя була така. Моїй бабусі (!) подружка (!) подарила кубик 3х3. Я дивлюсь сосбі втуплений: все зібране. Потом починаю плутати, псіхонув і мучився. Через рік навчився збирати  3х3.
Іван: Просто кубик валявся, очі мозолив, що він такий весь неправильний.
МОЗГус: А звідки він взявся?
Іван: Просто дома був. Може, колись папа собі купляв. Вирішив навчитися збирати. Глядів ютуб, находив відео, навчився. Потім якось так сподобалось і продовжив.
МОЗГус: Як ваші однолітки ставляться до того, що ви долаєте таку велику відстань, щоб брати участь у змаганнях? Вони поважають вас за це, вважають, що ви «круті чуваки»?
Іван:  Ну, так. Спочатку я приносив кубик в школу. І спочатку всі дивуються, що ти його збираєш. Потім звикають і якось не помічають.
Максим: Я самий перший зі своєї школи почав збирати кубик Рубика. Збираю і всі кажуть: «Ну як ти це робишь, та це нєрєально?!». А потім теж захотіли навчитися. Вчились, а потім кинули…
Іван:  У мене також всі кинули.
МОЗГус: Вам пропонували десь виступити?
Максим: Мені пропонували, щоб я на «Україна має талант» поїхав.
МОЗГус: Ти поїхав?
Максим: Ні
МОЗГус: А чого?
Максим: А і так часу немає, і братік малий. За ним дивиться треба. Потім ще уроки ті…
МОЗГус: А до цього на яких ще змаганнях були?
Максим: В минулому році з Іваном були на Slavonic Gymnasium Open 2016.
МОЗГус: Як враження?
Максим: Хороші були. Це були перші наші змагання. Це вже другі.
МОЗГус: Як гадаєте відбудуться ці змагання?
Максим: Я думаю в цього року вже якесь місце займу, бо минулого року це тільки перший раз був і ми нічого не виграли. А цього разу я готувався, прагнув. Думаю, що вже щось буде.
Іван: А я просто заради участі приїхав, заради задоволення.
МОЗГус: Багатьох тут знаєте?
Максим: Наш друг тут. Он він. Їздить на зустрічі до Києва на Майдан. Он його друг. Ще є друг Антон Адамов. Думав, буде мій  друг Олег Дубінський, але щось його немає цього Дубінського… А він мене школьніком називає :)
МОЗГус: Є українські кубери, на яких ви рівняєтесь? Люди, якими ви захоплюєтесь?
Максим: Лев Голуб.
Іван: Так, Лев Голуб.
Максим: Максим Чечнєв.
Іван: Він з Росії…
Максим: Но всьо равно… тоже удівляє.
Іван: Особливо його мультіблайнд.
Максим: Так, а особливо памятаєш оце як він в «Україна має талант» був і зібрав сто кубиків із закритими очима…
Іван: Не сто, а один зі ста.
Максим: а запам'ятовував усі сто. Я думаю: за скільки ж він так зміг?
Іван: А ти уяви, скільки всі ці кубики коштували.
МОЗГус: Дякуємо вам. Бажаємо вам успіхів. Тримайтеся.

Вова Ласкаржевський і його тато



МОЗГус: Які у тебе передчуття з приводу змагань? Чого ти від них чекаєш? Можливо вони якісь особливі для тебе?
Вова: Це перші мої змагання.

До Вови підходить тато, ми знайомимось.

МОЗГус: Звідкіля ви приїхали?
Вова: З Бородянки.
МОЗГус: Це достатньо далеко від Києва. Багато людей також їдуть з інших міст. Що вас змусило подолати такий шлях?
Вова: Це дуже хороше захоплення. Воно багато чого розвиває в людині.
МОЗГус: Наприклад?
Вова: Моторику, розумові здібності.
МОЗГус: Вово, як ви почали займатися швидкубінгом? Що стало першим поштовхом?
Вова: Коли я був у школі, один хлопчик на уроці фізкультури збирав кубика. Він з якось іншого міста приїхав і зайшов до нас. І я згадав, що мій дядько також збирав. Але в нього не виходило збирати і він залишив його мені. Я хотів збирати. За два тижні я навчився. Мій перший результат був 1 хвилина 46 секунд. Тренувався. Через рік вже 8 секунд.
МОЗГус: Багатьох тут знаєте?
Вова: Знаю Лева Голуба, але заочно.
МОЗГус:  Кого ще з українських куберів знаєте?
Вова: Іванчак. Ігорь Більченко. Дорошенко.
МОЗГус: Що думаєте з приводу останніх рекордів китайців?
Вова: Не сильно вони…Хоча Макс Парк добре збирає.
МОЗГус:  Що думаєте про нього?
Вова: Ну, він дуже сильно до цього відноситься.
МОЗГус: З ним цікава історія. Ми розповідали про нього в групі МОЗГус Дізналися ми про цю історію через його тата. Справа в тому, що він хворіє на аутизм і саме спідкубінг допоміг йому у боротьбі йому з цим недугом.
Вова: Ого, а я й не знав що він хворий на аутизм… Він за три роки такі результати поставив, що ого. Він ще одною рукою збирав 4х4 збирав за 47 секунд.
МОЗГус: Це можна вважати своєрідною куботерапією та порівняти з гіпнотерапією, коли дітей з ДЦП лікують спілкуванням з тваринами, ізда верхи тощо? Тобто якась незвична, але ефективна методика?
Вова: Так, а це просто щось інше.
МОЗГус: Максу спідкубінг допоміг зустріти нових друзів та розвинути соціальні навички. Як ви гадаєте спідкубінг зближує?
Вова: Так зближує. Більше знайомств.
МОЗГус: Ви хвилюєтесь зараз?
Вова: Трішки.
Тато: Та добре переживає)
МОЗГус: Який у вас зараз кращий результат з трійки?
Вова: 8.66 сингл, 12.87 за середнім часом.
МОЗГус: Які куби подобаються?
Вова: Ган. І Мофанг трошки.
МОЗГус: Дякуємо.  Бажаємо успіхів.

Александр Чечко, Юрий Футымский

МОЗГус: Откуда вы?
Юрий: Оба из Киева.
МОЗГус: Как начали заниматься спидкубингом?
Юрий: Одноклассник принес в школу головоломку. Меня это заинтересовало. Я купил и тоже начал учиться.
Александр: У меня тоже самое, только я у Юрия увидел куб и тоже начал заниматься.
МОЗГус: Как ваши одноклассники и друзья относятся к вашему увлечению?
Юрий: Сначала им нравилось, потом они привыкли и теперь считают, что это глупо.
МОЗГус: Как вы думаете почему они так считают?
Юрий: Они, наверное, считают, что мы просто строим из себя крутых и выпендриваемся. Возможно, они завидуют.
МОЗГус: Для них это понты, а что для вас спидкубинг?
Юрий: Для меня это хобби, без него я уже как-то не могу.
Александр: Способ время скоротать, если что.
МОЗГус: Мы перед вами беседовали с молодым человеком, который считает, что спидкубинг развивает различные качества человека. Этакий эффективный инструмент прокачки личности, что скажете?
Юрий: У меня лично сейчас хорошо развита моторика рук и мне кажется немного в математике помогает.
Александр: И мне кажется  быстрое мышление. Тут нужно быстро соображать что где, если на скорость.
МОЗГус: Может ли спидкубинг помочь человеку, который хочет стать хирургом? Чтобы улучшить мелкую моторику?
Юрий: Возможно, да.
МОЗГус: Как давно вы следите за спидкубингом?
Юрий: С лета 2016-го года, как только я начал заниматься спидкубингом.
МОЗГус: Неполный год прошел, и как вы можете оценить ситуацию по спидкубингу в Украине?
Юрий: Это хорошее развитие для детей подростков и старшего поколения. Это хороший способ найти друзей. Я считаю, что это очень классное движение.
МОЗГус: Вы слышали про историю Макса Парка?
Юрий: Наверное, нет. Что-то слышал, он вроде бы недавно отличился.
МОЗГус: Дело в том, что у Макса диагностировали аутизм, а спидкубинг помог ему в борьбе с этим недугом. Вы знали, что куби Рубика косвенно используется для лечения аутизма? Были ли у вас похожие ситуации?
Юрий: Не знал.
Александр: Нет¸не знал.
МОЗГус: Что думаете по этому поводу?
Александр: Думаю, что это очень хорошо. Это не только развлечение, но и может вылечить от такой болезни.
МОЗГус: А вы волнуетесь сейчас?
Юрий: Да.
Александр: Есть такое.
Юрий: Первое соревнование. Я до этого даже в каких-то мелких школьных вообще не участвовал. А тут вот сразу…
МОЗГус: Как думаете, после второго-третьего соревнования будете волноваться?
Александр, Юрий: Наверное, нет.
МОЗГус: Почему?
Александр, Юрий: Привыкнем, наверное. Это новая атмосфера.
МОЗГус: А многих ребят тут знаете?
Юрий: Да. Мы на сходки ходим. Я процентов десять тут знаю.
МОЗГус: Где обычно сходки?
Юрий: У нас в Глобусе (Торговый центр «Глобус» в Киеве, примечание МОЗГуса). Просто с ребятами списываемся. Обычно на 12. Возле фудкортов, где фастфуды.
МОЗГус: Здорово. Не будем вас отвлекать. Желаем успехов. Надеемся, вы сегодня покажете что-то из ряда вон ;)
Александр, Юрий: Спасибо.

Виталий Добрук с мамой Еленой

МОЗГус: Откуда вы?
Виталий: Из Киева.
МОЗГус: Давно занимаетесь спидкубингом?
Виталий: Нет, буквально месяца два максимум.
МОЗГус: Вот это интересно. Что послужило толчком для занятий?
Виталий: Друг просто собирает. Мне было интересно. Я его спросил, как он собирает так быстро. Он рассказал, что есть определённые алгоритмы, которые можно выучить и собирать с неплохой скоростью. И я решил попробовать.
МОЗГус: Это ваша мама рядом?
Виталий: Да. Она пришла пофотографировать.
МОЗГус: Как мама относится к этому увлечению?
Виталий: Позитивно, конечно же.
МОЗГус: Это увлечение или уже нечто большее?
Виталий: Пока что только увлечение.
МОЗГус: Кто вам импонирует в украинском спидкубинге?
Виталий: Да я вроде сильно никого не знаю :) Знаю Лев собирает очень быстро и в приципе всё:)
МОЗГус: Чего вы ждёте от этого первого соревнования? Какие предчувствия, как атмосфера вообще?
Виталий: Пока что всё нравится, всё нормально. Предчувствие, я не заню… главное, чтобы не облажаться :) У меня среднее время очень маленькое – 35 секунд. Если соберу так, мне будет комфортно.
МОЗГус: Что спидкубинг даёт человеку?
Виталий: Ну, самое главное это то, что он нас объединяет. Мы все собираемся и это очень классно.
МОЗГус: Это главное?
Виталий: Да, это самое главное.
МОЗГус: Что ваш интеллект приобрел за эти два месяца?
Виталий:  Сильно интеллект спидкубинг не развивает. Это тоже самое, что учить стихи. Ты запоминаешь несколько формул. Ну хотя мне понравилось сборка вслепую. Первый раз, когда меня получилось, я понял, что это реально очень неплохо.
МОЗГус: А практически он вам чем-то помогает? Вот ребята говорят, что в математике помогает, развивает мелкую моторику.
Виталий: Может быть. Тут скорее реакция и скорость.
Елена: Мозг включается очень сильно. Даже голова болит настолько сильно надо думать.
Виталий: Но это только если вслепую собираешь. Это достаточно сложно. Помимо того, что нужно запомнить буквы, не забыть во время сборки и вообще можно сбиться очень легко. Это включает мозг, а просто собирать – в какой-то степени да. Кому-то кажется вообще невероятным собрать вслепую, как и мне казалось раньше. Я раньше думал, что собрать кубик Рубика это что-то  вообще нереальное и надо быть сверхчеловеком, чтобы его собирать. Ну, а сейчас смотрю: собирают такие сложные головоломки на скорость.
МОЗГус (вопрос к маме): А вы пробовали сами кубик собирать?
Елена: Да, я пробовала.
МОЗГус: Как ваши успехи?
Елена: У меня нет таких результатов как одна минута, но думаю, минут за пять я соберу. Но я хочу сказать, что, на самом деле, это отличный способ отвлечь детей от компьютеров. Виталий настолько увлёкся, что даже забросил уроки ради кубика.
МОЗГус: А вы не боитесь, что вместо игр он будет сидеть на форумах по спидкубингу? :)
Елена: Я ему доверяю. Я чувствую, что ему это надо и интересно. И это хорошо. Приветствую, поддерживаю.
МОЗГус: Мы с ребятами говорили про Макса Парка. Это кубер, страдающий аутизмом. Спидкубинг ему здорово помог развивать социальные навыки и наладить коммуникацию. Мы даже сравнивали это с иппотерапией, когда детей больных ДЦП катают на лошадках. Правда, тут мы имеем дело с неодушевлённым предметом, не с животным. Но с другой стороны: когда вы берёте его в руки, вы его одушевляете, и тоже даёте ему какую-то часть своего тепла. Может ли спидкубинг благотворно влиять на души, на общество? Что он даёт обществу?
Елена: Молодых людей он провоцирует на развитие, на развитие мозга. Вот посмотрите, какие ребята здесь собрались: один другого лучше, все интеллектуалы, наша будущая интеллигенция. Ими уже сейчас можно гордиться. Они не станут бандитами и не будут потеряны для общества
МОЗГус: В худшем случае они станут высокоинтеллектуальными злодеями) Профессиональными, хакерами например:)
Елена: :)
МОЗГус: Большое спасибо.

Валентина, мама Ігора

МОЗГус: Чи дає щось швидкубінг молоді?
Валентина: Так звичайно, розвиває пам'ять – мій син Ігор вивчає всі формули. Вважаю, що це краще ніж сидіти за комп'ютером та грати в ігри. Син знайшов тут друзів. Він вже не перший раз на змаганнях. Спочатку дуже хвилювався, а зараз не хвилюється: багато друзів, як риба в воді. Намагається залучити своїх однокласників до цього навчання, але вони не дуже щось.
МОЗГус: Чого так?
Валентина: Не хочуть займатися, не хочуть вивчати формули. Покупляли топові кубики, навчилися складати одну сторону, потім другу і все. Їм банально ліньки. Отак. Я вже начилася цікавих словечок: «скрамбл» і таке інше :)
МОЗГус: Де Ігор зараз?
Валентина: Він волонтер.
МОЗГус: Де купляли перші головолоки?
Валентина: Перші головоломки ми купляли у вас. Там я вперше побачила кубик 13х13.
МОЗГус: Дуже приємно:) Дякуємо.

Ігор. На жаль, Ігора покликав інший волонтер і не ми не встигли зробити фото.

МОЗГус: Що скажете про сучасний український спідкубінг.
Ігор: Мені дуже подобається, що дуже розвивається основна дисципліна 3х3. Дуже є багато учасників. Також інші дисципліни, такі як Мегамінкс, Скьюб та Пірамінкс непогано розвиваються.
МОЗГус: Які персоналії можете назвати. Багато людей згадують Лева Голуба. Хто має найбільші шанси на встановлення світових рекордів?
Ігор: Титар дуже непогано збирає 3х3, в багатьох дисциплінах він теж дуже добре збирає.  Можливо, він колись поставить європейський або світовий рекорд.
(Ігора кличуть колеги волонтери і ми прощаємося)МОЗГус: Дякуємо!

 мама Романа, Панчук Роман, Артур Кутуков, батьки Артура - Тетяна та Дмитро



Артур: Привіт, я – Артур Кутуков з Квасилева, Рівненьская область.
МОЗГус: Що тебе змусило сюди приїхати?
Артур: Я вже давно хотів побути на змаганнях та поскладати кубики.
МОЗГус: Ти тут з мамою?
Артур: З мамою, татом, братом та другом Панчуком Романом.
МОЗГус: Вони теж братимуть участь у змаганнях?
Артур: Ні, тільки друг.
МОЗГус: Як почали займатися швидкубінгом?
Артур: Мама мені подаровувала його на день народження і я його довго вчився складати.
Мама: Я йому на десять років купляла в звичайному подарунковому магазині у нас в Рівному. Але цього кубика з собою нема.
Артур: Мене це так захопило, що в мене їх тепер дуже багато. Мені тоді було десять років, а зараз одинадцять. Збираю близько року.
МОЗГус: І як результати?
Артур: По 3х3 добився результату 16.21 секунди. Збираю багато кубиків.
МОЗГус: Маму залучаєш до швидкубінгу?
Артур: не виходить :) В неї нема такого сильного захоплення цим.
МОЗГус: Може в неї менше часу і вона просто хоче пишатися саме тобою?
Мама: В нього математичний склад розуму а мама – більше гуманітарій.
МОЗГус: За цей рік з багатьма познайомились?
Артур: Так, у Рівному такоє є сходки спідкуберів. Виставковий центр «Екватор». 7-8 чоловік. Щонеділі.
МОЗГус: Як твої однолітки ставляться до твого, можливо на їх думку, незвичного вподобання?
Артур: Позитивно. Їм це подобається. Бувають захоплюються. Вчителі також, коли бачать.
Мама: Вчителі більше захолюються ніж діти :)
МОЗГус: А твій друг як почав займатися?
Артур: Він мій односкласник. Після того, як я приніс в школу кубика показати, він теж захопився і навчився складати.
МОЗГус: Хто з українських спідкуберів тобі подобається? Хто найбільш перспективний?
Артур: Мені подобається Євгеній Бондаренко. Коли я вчився складати кубик Рубика, я натрапив на його канал. Мені сподобалось і я за ним далі слідкую. В нього дуже хороші відео, він вміє знімати.
МОЗГус: Він вирізняється з інших куберів?
Артур: Він не просто викладає свої результати, він робить шоу і головне – він вчить.
МОЗГус: Якщо син буде записувати відео, викладати в ютуб і буде так заробляти, як ви до цього поставитеся?
Мама: Якщо це додатковий заробіток, параллельно з основною роботою, то нормально.
МОЗГус: Як ставитесь до магнітних кубів?
Артур: В мене таких немає, але сьогодні крутив. Не дуже сподобалось. Не сильно відрізняється від моїх.
МОЗГус: А чого ж їх так вподобали?
Артур: Тому що ними ставлять світові рекорди.
МОЗГус: Для тебе це піар?
Артур: Вони не сильно відрізняються, як на мене.
Мама: Магнітний-немагнітний, треба мати клепку в голові.
МОЗГус: Якщо дитина вийде на світовий рівень, будете їздити до інших країн разом з ним?
Мама: А чого б і ні :)
МОЗГус: Дякуємо. Бажаємо успіхів. Покажіть гарні результати.

Сергей Пацкань

МОЗГус: Привет! Откуда ты?
Сергей: Я с Донецка. Учусь в Киеве. Это мои третьи соревнования.
МОЗГус: Как результаты?
Сергей: 3х3 мало собираю, в основном тренировал раньше Скваер. Собирал на сотку (сто попыток, примечание МОЗГуса) саб 20 буквально за полгода. Потом временно перестал собирать. Сейчас возвращаюсь.
МОЗГус: Сейчас волнуешься?
Сергей: Нет.
МОЗГус: После первого чемпионата перестал волноваться?
Сергей: Наверное, да.
МОЗГус: Как начал заниматься спидкубингом?
Сергей: Я посмотрел, как это делают мои друзья, и подумал: а почему бы мне не попробовать. Я поспорил с друзьями, что за полгода стану топ-3 Скваера. Проспорил и покрасил волосы в зелёный.
МОЗГус: Ого. У кого из украинских куберов сейчас самый сильный потенциал?
Сергей: Это достаточно сложный вопрос, поскольку сейчас есть много молодых куберов и тренируются каждый день. Я считаю, что потенциал больше не у тех, кто сейчас ставит топы, а у тех, кто только начинает и кому это интересно.
МОЗГус: Ты затронул очень интересную тему. Я тут вижу больше молодёжи, которая обучается в школах, университетах, чем олдовых куберов. Ты видел олдовых куберов, старую гвардию?
Сергей: Я сам относительно недавно занимаюсь спидкубингом, но видел олдовых спидкуберов, когда были соревнования во Львове Nationals 2016. Там было действительно много олдскульных куберов, было очень интересно с ними пообщаться, спросить, что как было.
МОЗГус: Что тебя поразило больше всего?
Сергей: Ну, например, они рассказывали, что раньше топовые результаты были совершенно на другом уровне. Раньше саб 10 сделать – это было что-то сумасшедшее. Сейчас это дома делает, наверное, практически каждый кубер.
МОЗГус:  Наверное, это как с современными видами спорта. Человеческие возможности были, как будто, очень сильно ограничены, а потом пошел какой-то прорыв.
Сергей: Спидкубинг очень сильно сейчас развивается.
МОЗГус: А как ты относишься к такой личности как Макс Парк? В контексте того, что даёт человеку спидкубинг.
Сергей: Я считаю, что аутизм это отдельная тема. Этот диагноз, по сути, неизлечим. Это люди просто с альтернативными мышлением.

Наше внимание также привлекли две очаровательных бабушки, которые приехали поддержать своих внуков из других городов. Цените это, внуки :) К сожалению мы успели сделать их фото так, как техника разрядилась от накала эмоций.

Бабушки Зальцман Анна Игнатьевна (Одесса) и Сугейко Валентина Дмитріївна (Суми). На фото Анна Игнатьевна.

МОЗГус: Як ви ставитесь до таких змагань?
Валентина Дмитріївна: Позитивно.
Анна Игнатьевна: Чем-то ребенок  занят, о чем-то мыслит.
Валентина Дмитріївна: По-перше моторика рук, а по-друге – мізки. Дитина розвивається.
МОЗГус: Це їх перше змагання?
Анна Игнатьевна: Нет, мы были в Праге. Там мы ничего не выиграли. Мы выиграли в Минске два раза. В этот раз внук (Леонид Пальченко) занял первое место по Клоку. Принёс золотую медаль.

Леонид Пальченко (справа), фото Наталии Ковальчук


Валентина Дмитріївна: У мене онук Саша Кібенко. У Києві минулого року виграв у змаганнях з Пірамінксу.
МОЗГус: З чого почалось захоплення онуків швидкубінгом?
Валентина Дмитріївна: У нас одноклассник почав крутити кубик Рубик, а в онука не виходило. Але він в нас він настирний і цілеспрямований. Хоче бути завжди першим, вчиться на відмінно. Йому дуже сподобалось. Не знаю як, але він вивчив і далі займається. Добре вчиться і це йому не заважає. Зараз судить змагання.
Анна Игнатьевна: У меня сын 65-го года рождения еще занимался. У сына моего терпение было. Племянник собирает, я подхожу, и он мне говорит «Тётя Аня забери кубик, а то сейчас об стенку ударю». Хотя племянник старше был. А сын занимался, во дворе детей собирал. Спидкубинг широкого распространения в 80-е годы не получил. Занимались, занимались, но как-то это всё погрязло. А вот сейчас – ажиотаж.
Я из любопытства купила трехлетнему внуку кубик с цветными белочками. И вот он соединял, соединял. Сейчас в Одессе у них сходка на Дерибасовской. И они уже мечтают, что спонсоры пригласят. Зал они уже нашли, наверное, что-то сделают. Во Львове пять или шесть кубиков подарили в награду за третье место. У нас столько кубиков, что не то слово.
МОЗГус: Спидкубинг как-то помогает ребятам находить новых друзей?
Анна Игнатьевна: Это для нас главное. Мы живём в тридцати километрах от Одессы, а там ребята уже курят, вечерами ходят, не знают, куда себя деть. А этому некогда.
Валентина Дмитріївна: Ці діти математично розвинуті, вони формули знають. Це не так просто. Тренується пам'ять і моторика рук. Мізки працюють краще ніж у інших. Для нас це інтелектуальний спорт.
Анна Игнатьевна: Как только суббота наступает, он едет в Одессу, и  там они собираются. И мама приехала, побывала в этой компании, и я. Мальчишки хорошие. Ребята соревнуются по скайпу.
Валентина Дмитріївна: Так, тільки чуємо, що шуршать. У нас городок маленький. Друзі є, але нема з ким збирати, і він оце звонить. То в Шостку, то Одесу, то ще кудись. Приходить і каже: «Сьогодні о девятій мені будуть дзвонити.» Як заведуть то…    
МОЗГус: Но вы уже привыкли к шуршанию?
Анна Игнатьевна: Да. Когда мы были в Чехии. Там одна гостиница была, куда мы пришли номер оформлять. Там внизу было такое шуршание – просто ужас. С тысячу кубиков точно.
МОЗГус: У вас большой жизненный опыт. Что бы вы сказали Эрнё Рубику, если бы встретились с ним?
Анна Игнатьевна: Даже не знаю… Наверное, сказала спасибо, что заинтересовали такую массу молодёжи.

Что ж, треск фотоаппаратов, шуршание кубиков и восторженные возгласы стихли – скоро будут оглашены долгожданные результаты… Ждём. А пока ещё немного фото с соревнований:

Организатор соревнований Роман Остапенко

Ведущий Андрей Компаниец

Объяснение правил соревнований со случайным участником.

Волнительное ожидание

Подготовка

Посетители

А вот и первые знакомства

Как не запечатлеть исторический момент

Самые маленькие спидкуберы. Очень мило.

Написать отзыв
Ваша оценка
Ваш комментарий будет опубликован после модерации администратором
Фильтр
Найдено 5 
Подтвердите
Для того, что бы добавить товар в список желаний, Вам нужно